Плацебо: що це і чи завжди воно благо?

…Які тільки дурниці не радять для оздоровлення. Від начебто складних і наукових приладів з мерехтливими вогниками та поясненням про «цілющий мю-дельта-іонопласт», від пакуночків з «реліктовою живицею невизначеної структури з Паміру» – і до звичайної води, над котрою у красиво оформленому приміщенні священник помахав кадилом і щось промовив. І все це “комусь дуже допомогло”. Довірливі, що прагнуть швидкого одужання, а також запеклі консерватори, показують приклади на кшталт «моїй родичці з Сарапула це здорово допомогло від нервового тику» або «я щодня це вживаю для покращення мислення, і самі бачите, як діє».

А більш скептично налаштовані люди, що розуміють, що ні пристрій із зеленою лампочкою, що передає звукові коливання через порожнечу, ні дротові фігури, ні звичайна вода з-під крана нічим і ніколи не зарадять, заспокійливо промовляють: «плацебо». Так, так, – радіють охочі вірити у все, на чому приклеєно етикетку «незвідане» – треба ВІРИТИ, тоді допоможе, а хто не вірить, тому й не допоможе.
Логічно послідовний висновок: вірити необхідно У ВСІ, тоді ВСЕ зарадить, і життя буде дивовижним. Це вже десь близько до саєнтології, котра твердить, що взагалі не існує ніяких захворювань, а лише суцільна наша уява. Уяви себе здоровим, та й все. Все одно хворий? Погано уявив.

Тобто, в загальному, ми розуміємо слово «плацебо» так: допомагає не через те, що допомагає, а через те, що хворий ВІРИТЬ. Та насправді, що воно означає?

Вікіпедія:
Плацебо ( лат. placebo, дослівно – «втішу», «буду до вподоби» ) – фізіологічно нейтральна субстанція, що використовується як лікарський засіб, позитивний терапевтичний ефект якого пов'язаний з несвідомим психологічним сподіванням пацієнта. Плацебо не здатне впливати безпосередньо на ті обставини, заради виправлення яких призначають ліки . З іншого боку, терміном ефект плацебо називають саме явище немедикаментозного впливу, як ліків, а, наприклад, випромінювання (іноді застосовують різні «миготливі» апарати, навіть «лазеротерапію» та інші.). Як складову для плацебо зазвичай використовують лактозу. Ступінь вияву плацебо-ефекту залежить від схильності до навіювання людини і зовнішніх умов «лікування», наприклад, від величини та яскравого забарвлення таблетки, міри довіри лікарю, репутації клініки.
Використовується як контрольний засіб у клінічних дослідженнях нових лікарських препаратів, у процесі кількісної оцінки дієвості медикаментів. Одній групі піддослідних дають тестований препарат, перевірений на тваринах (див. доклінічні дослідження), а іншій – плацебо. Ефект від застосування препарату повинен безсумнівно переважати ефект плацебо, щоб препарат визнали діючим.

Тобто, ефект тимчасового покращення стану і пом’якшення симптомів від самонавіювання є, однак це НЕ ЛІКУВАННЯ, це нетривалий ефект. Недуга від плацебо нікуди не зникне, і незабаром візьме своє. Тому, щоб препарат (ліки) вважався дієвим, його вплив повинен цей самий плацебо перевершувати. Тобто кількість зцілених препаратом має бути БІЛЬШОЮ, ніж кількість тих, що приймали фіктивний засіб і відчули полегшення, тому що вірять.

Чи безпечне плацебо?

Прийнято вважати, що воно «якщо і не зарадить, то точно не зашкодить». Але використання плацебо як (а особливо ЗАМІСТЬ) лікування може спричинити за собою безповоротну втрату часу і погіршення стану пацієнта. Що й відбувається, коли хворі купують безглузді розрекламовані пристрої, мажуть собі заряджений вазелін або п'ють звичайну воду, яка пам'ятає, що над нею читали Писання. А коли вони звертаються до лікаря – виявляється, що час втрачено, і те, що можна було вилікувати, тепер неодмінно вб'є хворого. Найжахливіше ж, коли це трапляється з дітьми з вини некомпетентних батьків, котрі наслухалися вигадок про чудотворців, ясновидців, народних знахарів та інші «незвідані впливи». Просто страшно, що у ХХІ столітті, як виявляється, ще дуже треба пояснювати, що набряк гортані при дифтерії або зараження крові потрібно лікувати не молитвою, не «святою водою», а терміновою госпіталізацією. Ну, як же? Адже вони самі читали, що «один вчений» виміряв «кількість нуклонів і лептонів» у святій воді, і вона там виявилася в сотні разів вищою!

Є ще одна серйозна проблема. Лікар певною мірою застосовує плацебо-ефект завжди, тому що він завжди заохочує хворого лікуватися і обіцяє, що йому стане краще. Якщо хворий вірить лікарю, це дуже позитивно позначається на його стані, і навпаки – якщо не вірить, навіть правильне лікування не допоможе на тлі психологічного пригнічення.

Але для того, щоб цукрова пігулка поділа як плацебо і пацієнт отримав справжнє покращення, лікар повинен запевнити його, що це сильнодіючий препарат. Тобто просто обманути. Без обману ніякий ефект плацебо неможливий, тому що хворий має бути впевнений, що це допоможе.
А чи етично лікарю брехати пацієнтові? Чи не порушує він у такому випадку закон про право пацієнта на інформацію? І чи не станеться так, що коли пацієнт дізнається, що «новий чудовий» і т.д. засіб був цукровою пігулкою, він наступного разу ВЗАГАЛІ не повірить лікарю (ні цьому, ні іншим!) і не прийме від нього навіть реального лікування? Адже може статися і серйозне погіршення внаслідок психологічного потрясіння.
Плацебо-ефект допустимий лише у крайніх випадках, коли всі реальні методи вичерпані , і залишається лише підтримувати хворого психологічно.

Використання плацебо як біологічно нейтрального лікування допускається в плацебо контрольованих наукових дослідженнях, щоправда, з певними застереженнями етичного плану. Застосування плацебо як біологічно інертної терапії і плацебоподібного (неперевіреного, експериментального) лікування, яке впливає в кращому випадку на симптоми та якість життя, але не на частоту ускладнень та смертність, можливе за відсутності стандартної доведено ефективної терапії (P. Lichtenberg та співавт., 2004). Проте пацієнт повинен знати, що отримує таке лікування, і дати на нього згоду.
Свідоме призначення пацієнту плацебо або плацебоподібного препарату за наявності терапії з доведеною ефективністю є грубою медичною помилкою та порушенням прав пацієнта на ефективне лікування. (“Здоров'я України” 12/1 липня 2007)

У параграфі 29 Гельсінської декларації про застосування плацебо сказано наступне: «Успіх, ризик та дієвість нового методу повинні тестуватися порівняно з найкращими сучасними профілактичним, діагностичним чи терапевтичним методами. Контрольовані плацебо дослідження допускаються тільки за відсутності доведеного результативного лікування» (World Medical Association declaration of Helsinki (2004): Ethical principles for medical research involving human subjects).

Отже, перш ніж підносити до небес палець і вимовляти це мудре слово – згадайте, що не всі і не завжди мають право застосовувати плацебо як терапію, а тим паче замінювати їм лікування або виправдовувати науковим терміном дурницю.

Rate this item:1.002.003.004.005.00Submit Rating No votes yet. Please wait… Поділіться своєю любов’ю