Ймовірно, багато хто пам’ятає, як на зорі 90-х наші земляки знову (а багато хто вперше) пізнали захопливий всесвіт східних єдиноборств. Звісно, поєдинки практикувалися в Радянському Союзі і в епоху «заборони на карате» – але це були чітко утилітарні спортивні різновиди. Після скасування ж заборони до нас хлинули всілякі бойові навички, які відразу ж здобули шанувальників. І, безсумнівно, головним імпульсом занять було вивчитися оборонятися. У ті часи це було обґрунтовано: години були непевні, і здатність захистити себе була не зайвою. До того ж це узгоджувалося з початковим призначенням єдиноборств: ефективно завдавати каліцтв собі подібним.
Але плин часу невблаганний, і нинішньому мешканцю великого міста зазвичай не випадає битися у провулку з грабіжниками, екіпірованими ножами та палицями. У війні також застосовується геть інша зброя, ніж клинки та ратища. По суті, бойові мистецтва як бойові у сучасному мегаполісі потрібні переважно злочинцям (та й то їх мізерною часткою) та службовцям силових відомств. Проте, єдиноборства все ще мають попит. І цілком обґрунтовано: це дивовижний, перевірений часом метод розвиватися тілесно (кажучи сучасною мовою, фітнес). Та ще й який дає змогу сформувати, розширити цілий ряд психологічних властивостей.
Для декого ще бойові мистецтва – засіб прилучитися до культури інших народів. І це природна еволюція єдиноборств у світі. Просто кожен, хто займається, має собі безпомилково відповісти на питання про мотив своїх занять, щоб простувати до цієї мети прямим шляхом і не мати непотрібних уявлень.
Щодо єдиноборств як фітнесу (цей термін я використовую у широкому значенні, як визначення «не прикладних» бойових мистецтв), то вони можуть дати повноцінну, різнобічну фізичну підготовку. Ясна річ, за серйозного ставлення до діла. Щодо попутного набуття умінь самозахисту, то це як поталанить. Якщо це завдання не ставиться навмисне, їх придбання залежить від двох чинників: націленості практикуючого і тренера на отримання саме цього результату і конкретного виду єдиноборства. Щодо другого фактора, то як мінімум тренування мають припускати ту чи іншу форму контактних двобоїв.
Втім, зараз про інше.
Як правило, тренування, незалежно від виду, містять розминку, загальну та спеціальну фізпідготовку, опрацювання техніки та (не завжди) спарингові вправи.
Іноді “розігрівом” називають усю першу частину тренування – умовно кажучи, тренування при цьому ділиться на “розігрів” та “техніку”. Хоча правильніше вважати розминкою розігрівальну частину, що займає трохи більше 10 % часу тренування. Далі зазвичай йде фізпідготовка, спрямована на розвиток сили, витривалості, гнучкості… Ступінь навантаження дуже сильно варіює, у ряді шкіл фізпідготовкою взагалі успішно нехтують. Тож раджу при виборі школи поцікавитись значенням фізпідготовки у вибраному виді БМ та конкретної секції.
Наприклад, боротьба (серед східних БМ це найчастіше дзю-дзюцу) передбачає серйозну фізпідготовку – як і інші контактні види (таеквондо, ряд напрямків карате). Найбільш солідна силова підготовка й у такому традиційному (давньому) напрямку карате, як годзю-рю.
Нагадаю, що тут – про фітнес-тренування для дорослих людей, яких не цікавить спортивна кар'єра. Цілком логічно, що підхід до тренувань у школах, орієнтованих на підготовку спортсменів, зовсім відмінний.
В цілому, можна орієнтуватися на те що, місце в тренуваннях займають спаринги, особливо контактні. Зазвичай, їх наявність у значній мірі означатиме і серйозну фізуху з відповідними навантаженнями. Якщо ні – тут питання із навантаженнями вам прояснить лише тренер конкретної секції.
Початківці часто порушують питання, чи можуть вони займатися за наявності тих чи інших проблем зі здоров'ям. Зрозуміло, таке питання необхідно ставити насамперед лікарю. Але! Лікар дивиться зі своєї дзвіниці, і йому простіше (та формально та правильніше) просто не дозволяти. Але як відомо, якщо дуже кортить, то можна. Принаймні купа людей (і я в тому числі) займаються за наявності протипоказань. Просто будьте готові до того, що подбати про своє здоров'я доведеться самотужки. До речі, у секціях заведено вимагати медичну довідку – тож якщо протипоказання справді вагомі, вам доведеться домовлятися або з лікарем, або з тренером. Або шукати секцію, де довідки не вимагатимуть – але таких стає все менше.
Припустимо, вас допустили до занять. Тепер головний принцип: все в міру. Тобто обов'язково повідомляєте тренера про проблеми зі здоров'ям. Якщо необхідно, інформуєте і партнерів: наприклад, якщо через поганий зір вам не можна отримувати удари в голову або проблеми зі спиною не дозволяють падати. І обирайте на тренуваннях адекватних партнерів. У крайньому випадку, якщо вас категорично відмовляються приймати до секції, спробуйте домовитися з тренером про індивідуальні заняття. І в будь-якому випадку будьте готові до того, що частину вправ ви робити не зможете. В принципі більшість тренерів ставляться до подібного нормально. Працюють вони зовсім не з професіоналами, і люди, які мають проблеми зі здоров'ям, у секціях не рідкість.
Важливий момент – вибір клубу та інструктора. Відзначу, що критерії вибору, звісно, існують – але досить орієнтовні. Якщо у західних спортивних системах є загальноприйняті методики, яким приблизно прямують всі тренери – у східних все навпаки. У спортивних напрямках з одноманітністю методики йде краще, у «традиційних» же – як пощастить. І ні пояси та звання, ні титули, ні список перемог інструктора тут нічого не значать. Він може бути чудовим бійцем і при цьому зовсім не вміти навчати. І навпаки: відмінний методист може взагалі не мати ступенів, та й битися дуже посередньо.
Непоганим критерієм є вміння тренера грамотно і доступно пояснити техніку. На пробному тренуванні зверніть увагу на те, як він розповідає, поправляє, чи ви розумієте особисто пояснення. Якщо у залі присутні старші учні, придивіться: чому вони навчилися? Як рухаються? Учні – показник майстерності тренера як методиста, а не як бійця.
Зараз часи «диких» секцій залишилися в минулому і переважна більшість інструкторів належать до якихось федерацій. Якщо для вас важливе формальне зростання (розряди, пояси, можлива участь у змаганнях), зверніть на це увагу. Уточніть, в якій федерації є ваш інструктор, і якщо потрібно, пошукайте інформацію про неї в Мережі. Зверніть увагу, що федерацією може називатися як велика міжнародна організація, так і зовсім невелика. Великі організації, зазвичай, мають серйозні міжнародні зв’язки; проводять семінари з приїжджими майстрами; відповідно, більшу вагу має і пройдена у них атестація. При цьому зовсім не факт, що в «кишеньковій» федерації рівень навчання нижчий або вони не запрошують на семінари «носіїв» школи з батьківщини бойового мистецтва, що практикується. У будь-якому випадку дивіться на серйозність викладання. Навскидку краще, якщо тренерська діяльність є основною професією викладача, а не засобом додаткового заробітку.
Є ще одна категорія інструкторів: т.зв. “саморобні” тренери, як їх часто називають. Як правило, це люди, які викладають часто поза клубами та федераціями власне бачення будь-якого бойового мистецтва. Що сказати про такі? Зазвичай, люди, які знають, застерігають від таких шкіл. Бо чому навчався інструктор, чому і як він вчить – велике питання. Якість викладання у таких школах буває дуже сумнівною.
Але! Саме серед таких інструкторів зустрічаються справжні майстри, щирі ентузіасти та чудові інструктори. Все дуже просто: як правило, подібні майстри знайшли якусь свою “родзинку”, сформували систему “під себе” і детально знають цю “свою” систему. Якщо трапилося так, що їхній індивідуальний метод підходить вам чи інструктор вміє знаходити підхід до учня – можна вважати, що вам пощастило. Мені не раз і не два зустрічалися такі майстри, і враження від роботи з ними залишилися найкращі.
Але бувають і відверті шахраї, і просто погано підготовлені люди. Тож повторю: дивіться, як тренер веде заняття, дивіться на старших учнів (не забувши поцікавитися стажем занять та попереднім досвідом у бойових мистецтвах). Загалом, як і в будь-якому іншому випадку: з розумом.
Rate this item:1.002.003.004.005.00Submit Rating No votes yet. Please wait… Поділіться своєю любов’ю
Попередній ЗаписЯк правильно харчуватися цілий рік? ЗимаНаступний ЗаписОВА: жодного прориву у Куп’янську немає, евакуація дітей з району триває
Пов’язані записи
Як вибрати кросівки для бігу?
Source: topnovyny.kh.ua