Нещодавно на одному з онлайн-форумів користувачів попросили поділитися своїми знаннями та міркуваннями щодо генетично модифікованих (ГМ) продуктів. Відгуки істотно різнилися за обсягом, рівнем обізнаності у питанні та серйозністю ставлення до нього, але переважно були цілком обґрунтованими. Незвичним видався лише один, де автор передавав слова свого американського приятеля: нібито, в Америці вся капуста – трансгенна. Скільки він не намагався її ферментувати – лежить, негідниця, тиждень і не закисає…
Для інформації: на сьогоднішній день ані в Сполучених Штатах, ані будь-де ще не існує жодної плантації ГМ-капусти. Розгадка виявилася простою: невдаха-шанувальник капусти, вірогідно, мешкає в квартирі з герметичними вікнами та кондиціонером, який, до того ж, імовірно, обладнаний системою знезараження. Звідки ж у його атмосфері взятися бактеріям, щоб заквасити капусту? А сам ентузіаст, хоч і відвідував школу, звісно, про жодні мікроорганізми не замислюється і розмірковує подібно до Вінні-Пуха: оскільки капуста не бродить, отже, це неналежна капуста.
Це був насправді унікальний випадок, коли можна було стати свідком формування чергового міфу про харчування. Зазвичай вони з'являються невідомо звідки вже в готовому вигляді: ще вчора ніхто не чув, а сьогодні – це всім відомо? І потім ще тривалий час мерехтять десь на межі свідомості – популярність безсольових і безцукрових раціонів вже давно минула, але вислів «біла смерть» досі вживається.
Якщо бути точним, такому міфу зовсім необов'язково мати зв'язок з реальністю. Більшість гастрономічних міфів стосуються цілком реальних продуктів, страв і методів приготування. Найчастіше ці міфи народжуються, коли у широкий друк потрапляють результати будь-якого дослідження, що аналізує взаємозв'язок між рівнем споживання продукту А та ризиком розвитку хвороби Б.
Не претендуючи на вичерпний аналіз, можна вказати декілька характерних особливостей продуктів та методів їхньої кулінарної обробки, що стимулюють міфотворення. Перш за все, героями (точніше – антигероями) легенд найчастіше стають продукти, які стають загальнодоступними. І саме в момент, коли вже всі знають про їхню присутність, але для багатьох вони ще незвичні.
Навпаки, страви традиційні, а також – з високим суспільним статусом (святкові, з ритуальним значенням тощо) масова свідомість категорично не бажає визнавати небезпечними, що б не стверджувала наука. Відомо, як ретельно, з глибокою ешелонованою обороною, курці оберігають свою звичку. Автору цих рядків доводилося якось вислуховувати від однієї знайомої екологічної активістки палкий монолог про непередбачувані наслідки промислового використання трансгенних технологій. Під час усього цього виступу моя співрозмовниця затягувалася цигаркою, що загрожує не неясними «непередбачуваними наслідками», а цілком очевидними смертельними захворюваннями. Причому не тільки для неї.
Однак, і сама наука не завжди спроможна уникнути впливу подібних стереотипів. Приблизно два роки тому всі міжнародні інформаційні агенції розповсюдили сенсаційну новину: біохіміки зі Стокгольмського університету виявили в найпопулярніших продуктах фастфуду – гамбургерах, картопляних чипсах та картоплі фрі – умовно канцерогенну речовину акриламід, яка виникає при інтенсивному (до сотень градусів) нагріванні крохмалю. Не чекаючи на публікацію у наукових журналах, дослідники оприлюднили цей результат на спеціально організованій прес-конференції. Де їх запитали: чи містить акриламід звичайна смажена картопля та домашній хліб? Питання залишилося без відповіді – виявилося, що схвильованим науковцям просто не прийшло в голову дослідити «просту та здорову» домашню їжу. Втім, можна бути впевненим – якби вони почали з неї, реакція суспільства на їхнє відкриття була б зовсім іншою: «якщо вірити цим вченим, то взагалі все шкідливе!», «Діди-прадіди їли і були міцніші за нас!» і т. п. А ось звістка про неймовірну шкідливість фастфуду (щодо нової, але вже всім відомої форми харчування!) сприймається майже з радістю. Не вірять в неї тільки діти, які не пам'ятають світ без «Макдональдсів».
До речі, в нашій країні сюжет про шкідливі нововведення та корисну традиційну кухню спроектувався ще й на просторово-політичну площину: «наша їжа – натуральна, а імпортна – вся з хімією». На жаль, це не просто невірно – існують цілі категорії продуктів, де все навпаки.
Наприклад, усі газовані безалкогольні напої міжнародних торгових марок – “Кока-кола”, “Пепсі-кола” та інші – виготовляються на натуральному цукрі. Винятком є спеціальні дієтичні види, які обов'язково маркуються етикеткою іншого кольору та написом light. Більшість вітчизняних виробників газованих напоїв застосовують виключно синтетичні підсолоджувачі аспартамової групи (навіть при виготовленні квасу – хоча бродити такий розчин не може за визначенням), вказуючи це лише дрібним шрифтом у складі інгредієнтів.
Але повернемося до фастфуду з його жахливою славою. Він заслужив її не лише тим, що саме зараз, у нас на очах стає загальноприйнятим стилем харчування. Інший його серйозний гріх проти суспільних стереотипів – промислова технологія приготування їжі. Не бачачи ні початкової сировини, ні процесів, що з нею відбуваються, споживач завжди схильний підозрювати, що «туди щось додають».
Втім, подібні історії про їжу – не нові: «Це було так само загальновідомо, як і те, що цукерками фабрики «Бр. Крохмальнікови» можна отруїтися, або що морозивники роблять морозиво з молока, у якому купали хворих». Зрозуміло, навіть сто років тому повірити в цю ахінею могла тільки зовсім маленька дитина – така, як Павлик Бач, герой знаменитої повісті Валентина Катаєва «Біліє вітрило самотнє». Але вселили її йому дорослі. Звісно, не батько-лікар, а якась неписьменна прислуга, для якої саме в цукерках та морозиві знайшла втілення неприродна концепція фабрично виготовленої їжі.
Занепокоєння щодо неконтрольованих маніпуляцій лежить в основі масових страхів перед ГМ-продуктами. Проте тут воно поєднується з більш поширеним явищем – недовірою суспільства до науки та створених нею технологій. Відзначимо дивовижний факт: дискусія навколо трансгенних культур точиться вже друге десятиліття, за цей період їхні опоненти не змогли знайти жодного випадку шкідливого впливу ГМ-продуктів на людину – але громадська думка явно на їхньому боці. Водночас, в Україні щорічно принаймні десяток людей гине від отруєння грибами – і це не шкодить репутації грибів та страв з них. Якщо хтось вважає, що ризикувати життям заради смачного шматочка можуть тільки українці – нехай згадає, що розважлива Японія платить приблизно таку саму данину за любов до страв з риби фугу.
(У скороченому вигляді)
Джерело: Б. Жуков “ДІЄТИЧНІ КАЗКИ”
“Знання – сила”, № 10, 2004, http://www.znanie-sila.ru/online/
Rate this item:1.002.003.004.005.00Submit Rating No votes yet. Please wait… Поділіться своєю любов’ю
Попередній ЗаписБагатодітний батько став командиром взводу: історія бійця, який на фронті навіть після ампутаціїНаступний ЗаписЩо хотів би збільшити кожний чоловік? Звісно, біцепс!
Пов’язані записи
Які 7 правил допоможуть бігати з користю здоров'ю?
Source: topnovyny.kh.ua